Отказывать, отказать - 1) кому в чём - відмовляти, відмовити кому чого (в чому). [Навіть вороги йому відмовить не повинні шани (в уважении) (Л. Укр.). Відмовити сватам]; (жениху) відмовляти, відмовити, (опис.) гарбуза давати, дати (підносити, піднЄсти, покотити), давати, дати одкоша кому. -зывать (женихам) - гарбузувати. -зать наотрез -цілком відмовити. Ему -зали в его просьбе - йому відмовили на його прохання. Он ни в чём себе не -вает - він нічого собі не жалує (не відмовляє). Он -зал ему в руке своей дочери - він йому відмовив віддати за нього свою) дочку. -зать кому от дому - не приймати кого більше; 2) что кому (завещать) - відписувати, відписати, відказувати, відказати, приказувати, приказати, леґувати що кому. Срв. Завещать. -зать на богадельню - відписати на шпиталь, на богадільню. Отказанный (завещанный) -відказаний, відписаний, леґований; 3) кому от чего (отрешать, увольнять) - звільняти, звільнити кого з чого, від чого, скидати, скинути з чого. См. Увольнять, Отрешать. За неаккуратность ему -ли от места - за несправність його звільнили з посади; (о прислуге) відправляти, відправити кого. -зать кому от квартиры - відмовити (вимовити, виповісти), кому помешкання. Учителю -ли от уроков - у[нав]чителеві відмовили лЄкцій; 4) юрид., см. Вводить (во владение).
