Палка - ціпок (-пка), палиця, палетаця, кий (р. кия), кийок (р. кийка); ув. ціпура, палюга, палига, палюра, палимон, кияка, кия[ю]ра; (вообще жердина) патик, бук, бучок (обычно с гнутой рукояткой), бич, ув. бичина. -ка с загнутым концом - ковінька, (с крючком на конце) ключка, (с утолщением на конце) кий, кийок, (с шаровидным утолщен.) булава, (с метал. рукояткой в виде топора, употребл. в Карпатах) топірЄць (-рця), (в виде молотка) кЄлеп, (пастушья) ґирлиґа, (для игры в мяч) галка, (для барабана) довбЄшка. [Узяв у руки ціпок і пішов до Довбишів у гості (Неч.-Лев.). Язик доведЄ до Київа і до кия. Наука не йде на бука. Не біжить собака від калача, але від бича. Ударили мєнЄ по голові патиком]. Из-под палки - з примусу. [То не праця, коли з примусу]. Хватить -кой кого -потягти кого палицею, опалубити кого. Опираться, опереться на -ку - спиратися, спертися на палицю, підпиратися, підпЄртися палицею. [Іду та проти вітру палицею підпираюся]. Ему влепили двадцать -лок - вгатили (всипали) йому двацять буків, київ. -ка о двух концах - палиця на (про) два кінці. См. Клюжа.
