Пень - 1) пень (р. пня), ум. пеньок (-нька), пеньочок, (торчащий в земле) прикорень (-рня), кичка, штурпак, корч, (обожжённый) огар (-ра), опалюх. [Голий, як пень]; 2) (улей) пень, колода; 3) йолоп, бовдур, тЄлєпєнь, телЄпало, тюхтій, бЄцман, штурпак, чвалай. См. Неотёса, Олух. Через пень колоду валить - робити, аби робилося. Стал в пень - як пеньок став.