Поворачивать, поворотить - 1) повертати, вернути, повернути, (в сторону и назад) завертати, завернути, (сворачивать в сторону) завертати, звернути, (диал.) скручувати, скрутити. [СОнце почалО повертати на вечірній упруг (Неч.-Лев.). Обізвався, не повертаючи голови. Туди мою голівоньку що-вЄчора вЄрне. Верни до мОго двОру. Він ужЄ й коня завертає (Грінч.). Ішли прОсто, а тоді звернули (завернули) влівОруч за ріжОк. Жандар скрутив направо, між корчі (Франко)]. -вать, -тить к чему (при езде, ходьбе) -привертати, привернути до чОго; срв. Приворачивать. -вать направо, налево -повертати (звертати, завертати) правОруч, лівОруч, у праву, у ліву руку. -вать с дороги -звертати з дорОги. -вать обратно (при езде, ходьбе) - назад завертати, -ся, завернути, -ся. [Завертай кОні додОму. ПішОв був, аж побачив, що хмара насуває, та й завернувся]. Здесь негде и -тить - тут ніде й завернутися. -вать оглобли - вернути назад. Ветер -вает к югу - вітер вЄрне, повертає(ться) на південь. На весну -вает - на вЄсну кладЄться (вЄрне). На весну -тит - на вЄсну повЄрне (скрЄсне). [Сон-трава цвітЄ, скОро повЄрне (скрЄсне) на вЄсну. На вЄсну вже повернуло (скрЄсло)]. -вать в свою пользу - на свою) руч навертати. [На свою) руч навертали справу]. -вать по своему, на свой обычай - навертати, наворочати на своє, на свій рОзум, на свій звичай, обертати на свій звичай; 2) что куда, вокруг чего -вернути, обертати, обернути що куди, навкОло (круг) чОго. [ВеретЄно камінь обертає у млині. Обертає над огнЄм м’ясо, настрОмлене на рожЄн. Вітер обертає крила у вітряці].
