Поклон - 1) (действие) кланяння. [Іди, я і без кланяння пущу їсти (Хорол.)]; 2) поклін (лону), ум. поклонець (-нця), уклін (-лону). Земной -н - дозЄмний поклін, поклін до землі. Бить (класть) -ны - бити (ударяти) поклони, забити (ударити) поклони, класти (покладати) поклони, (иронич.) гріти поклони. -лон отвесить - віддати поклін. Передавать, посылать -н кому - кланятися, поклонятися, поклонитися, поклоняти, поклонити, переклонятися, переклонитися. Передавать (сообщать) кому -н от кого -віддавати кому поклін од кого. Пойти с -ном (приношением) - піти на ралЄць.
