Покой - 1) спокій, упокій, супокій (-кою), покій (-кою). [На віщо я тобі збентежив, сину, ясний душі твоєї спОкій? (Самійл.). Все сєлО обіймав упокій, тихий, святкОвий упокій (Грінч.). За дурнОю головОю нема ногам упокОю. Супокій навкруг панує (Грінч.)]. Нет минуты -коя (отдыха) - нема просвітлої (промитої) години; прОсвітку нема кому. Нет -коя кому - спокОю немає кому, не має спокОю хто. От детей -коя нет - діти спокОю не дають; за дітьми спокОю нема. В -кое - з упокОєм, спокійно. [Хліба-сОли з упокОєм уживати]. Жить в -кое - жити з упокОєм, жити с(у)покійно. [ДітЄй подружили, тепер живемО вдвох, тихо, з упокОєм]. Не давать -коя кому - не давати спокОю кому, непокОїти, турбувати, клопотати когО, долягати кому, муляти кому. [Думки не дають мені спокОю та й мені долягають. Всередині щось гризЄ та муляє (Крим.)]. Оставить в -кое кого - дати святий (чистий) спОкій кому. [Дайте мені чистий спОкій з тією справою, не хОчу я про нЄї чути]. Нарушить чей -кой - збентЄжити (збурити, зламати) спОкій кому. Вечный -кой -вічний спОкій. Об'ятый -коем - оповитий спокОєм (упокОєм, супокОєм), утихлий. [Ліс дрімав, оповитий спокОєм. Подивіться на двЄрі позачинювані, на втихлий двір (М. Вовч.)]. Мёртвый -кой - мЄртва тиша (спОкій); 2) (отдых) спОчив[н]ок (-нку), опочивок (-вку). [Кістки давнО прОсяться на спочинок]. Уйти на -кой - піти на спочинок. Жить на -кое -на спочинку жити. [Він ужЄ покинув служити - на спочинку живЄ]. Нет -коя от чего -немає спочинку, немає прОсвітку за чим. [Немає прОсвітку за робОтою; нікОли не спочиваю]; 3) покій (-кОю), кімната, світлиця, гОрниця. [Чотири покОї маємо, а живемО тісно, бо сім’я велика]. Богатые -кои - пишні (багаті) покОї. [Жила у пишних покОях панських]. Приёмный -кой - приймальня. Мёртвый (приёмный) -кой, см. Покойницкая.
