Покорять, покорить - скоряти, скорити, корити, покорити, упокорювати, упокорити, підкоряти, підкорити, зневолювати, зневолити, підхиляти, підхилити, підгортати, підгорнути кого під кого, опановувати, опанувати кого; подолати кого, під свою) руку (волю) нахиляти (нагинати) кого; (только войной) воювати, звоювати кого, підбивати, підбити кого під себе. [Умів свої почуття розумові скоряти. Річ твоя тиха, а корила всю Україну (Основа). Кого не зневолить такая краса? Князьки Русь-Наддніпрянщину під свою) руку нахилили (Куліш). Олександер Македонський підбив Індію. Не диво багатим скарбом трясти і золотом людЄй під свою) волю нагинати (Куліш)]. -рить чей ум, волю - скорити чий розум, волю. Покорённый - упокорений, з[по]неволений, підбитий, подоланий, опанований, звойований. [Упокореним людям таки мріялася воля. І зневолена країна вже не стерпіла знущання (Грінч.). Зостатись отут в подоланій землі, останнього сорому ждати (Л. Укр.)].
