Порука - 1) запорука, зарука, порука в чому, чому, чого. [Запорука щасливого життя, доброго розвитку. Де ті сили для боротьби? Де той гарт, що міг-би служити порукою перемоги? (Коцюб.)]; 2) ручання, зарука, порука за кого, за що; (письменная) рукої[є ']мство. [Таковий маєть наперЄд по собі поруку або рукоємство дати (Статут Лит.)]; 3) (лицо, поручитель, -ница) поручник, -ниця, заручник, -ниця, ручитель, -телька, рукоїмця (общ. р.). [Без поручника не дали грошей (Лев.). Рукоїмця, которий ручиться за кого, повинен виплатити за того (Ст. Лат.)]. В -ку - на запоруку, на поруку, на заруку. -ка за меня, нас и т. п. - моя, наша запорука, зарука, порука. Круговая -ка - кругова, гуртова, спільна за(по)рука, порука. Отпустить или взять на -ки - пустити, взяти на поруки. [Пораяв нам удатися до слідчого та випрохати Івана на поруки].
