Почин - 1) (начало) почин (-ну), зачин (-ну), початок (-тку), починок (-нку). [Ходить хороба по людях, з дітЄй зачин]. Продать дешево для -ну - продати дЄшєво на почин, для почину; 2) (инициатива) захід (-ходу) и заходи (-дів, мн.) почин (-ну), привід, призвід, повід (-воду). Делать -чин - давати привід чому, вЄсти пЄред у чому. [Моторний, сміливий, він скрізь давав усьому привід (Мирн.)]. По -чину кого-л. - заходом чиїм, заходами чиїми, з почину кого. [Заходами кооперативного товариства закуплено трактори. З почину київських цензурних сфер (Єфр.)]. По собственному -ну - власним заходом, за власним приводом.
Почин в інших словниках
| Почин — Великий тлумачний словник сучасної української мови |