Предупреждать, -предить - 1) (опережать) по[у,ви]переджати, по[у,ви]передити кого, що; срв. Предварять. [Думки так і літали по його голові, попереджаючи слова (Коцюб.). А що, одначе, коли він переб’є, поперЄдить мєнЄ (Кониськ.)]; 2) кого о чём (предуведомлять, предостерегать) - попереджувати, попереджати, попередити, пере[за,о]стерегати, пере[за,о]стерегти, упереджати, упередити кого про що, (народн., описат.) навіжки давати кому; см. Предостерегать. [Забула перестерегти його, що йде на ніч у Чорновус (Грінч.). НаперЄд застерегаю читача (Крим.). Остеріг мєнЄ, що груба димить (Кониськ.). Перестерегав, щоб вона не говорила неправди (Грінч.). ТрЄба бігти й остерегти його (Коцюб.). Барана стрижуть, а козлу навіжки дають (Ном.)]; 3) что (предотвращать, предохранять) - запобігати, запобігти чому; срв. Предотвращать. [Запобігти лихові (Куліш)]; 4) кого чем (сделать что-л. скорее) - у[по]переджати, у[по]передити, випереджати, випередити кого в чому. -ждать чьи желанья -попереджати чиї бажання. Предупреждённый - 1) по[у]перЄджений; 2) пере[за,о]стерЄжений, упереджений через кого; 3) запобіжений; 4) у[по]перЄджений, випереджений. -ться - 1) (быть опережённым) по[у]переджатися, бути по[у]перЄдженим; 2) (быть предуведомленным, предостережённым) пере[за,о]стерегатися, бути пере[за,о]стерЄженим, упередженим через кого.
