Приговаривать, приговорить - 1) примовляти, примовити, приказувати, приказати, приповідати, приповідувати, приповісти, приговорювати, приговорити. [Старий грає, примовляє (Шевч.). Устроми в ополонку хвіст та й приказуй: ловись, рибко, мала і велика (Рудч.). Ой як і став дяк псалтару читати, стала, стала бондарочка та й приповідати (Голов.)]; 2) См. Подряжать; Нанимать, Договаривать 2; 3) (присуждать кого к чему) присуджувати, присудити кого до чого, вирікати, виректи кому що, засуджувати, засудити кого у що, на що. [Присудити до кари. Суд вирік йому двацять років каторги (Васильч.). Ой вже тебе, молодий козаче, в салдати засудили (Чуб.)]. -рить к лишению всех прав состояния - присудити до втрати (права) стану... -рить к тюремному за ключению с поражением в правах - присудити до тюрми кого (виректи в’язницю кому) з позбавленням прав. -рить к Десяти гоДам, каторги, принудительных работ - присудити дЄсять років каторги, примусової праці (роботи). -рить к ссылке - присудити до заслання. -рить к изгнанию - банітувати. -рить к смертной казни - засудити на смЄртну кару, виректи кару на горло. -рить к смертной казни через повешение - присудити до шибениці. -рить к расстрелу - присудити до розстрілу, виректи розстріл.
