Призывать, призвать - 1) кого куда, к чему - закликати, закликати, прикликати, прикликати, кликати и покликати, покликати кого куди, до чого, до кого. [Закликає до милосердя (О. Лев.). В боротьбі за свою) індивідуальність особа лЮдська кличе собі на допомогу всі засоби свого розуму (Єфр.). Сказав прикликати собі слуг тих (Єванг.). Лицарський дух покликав усЮ Польщу до бороття з азіятами (Куліш)]. -вать к чему -закликати кого до чого. -вать к исполнению долга - закликати (кликати) до виконування обов’язку. -вать к порядку - кликати (покликати), закликати (закликати) до порядку кого. -вать к оружию - кликати, закликати до зброї; 2) -вать, -звать кого к себе, к кому -прикликати, прикликати, кликати, покликати, покликати, закликати, закликати, звати, призвати кого до себе, до кого; см. Звать, Приглашать. -вать в свидетели кого, что -свідчитися (посвідчитися) ким чим, посилатися (послатися) на кого, на що. [Не зрадник я! Я свідчусь богом - ні (Грінч.). Свідчився циган своїми дітьми (Приказка). На всіх сусідів посилаюся, що я не злодій]. -ваю в свидетели моей невиновности небо и землю -свідчуся небом і зємлЄю, що я не винний. -вать к отбыванию воинской повинности -призивати, кликати до відбування військової служби (до війська) (собственно: кликати до війська = призывать в войска). Бог его -вал (он умер) - бог покликав (узяв) його до себе. -зывать имя божие - божкати, узивати бога. Призванный - закликаний, покликаний, прикликаний до чого, до кого, призваний до кого. -зван к чему (самою природою) -покликаний до чого. [Я почуваю, що я покликаний до якоїсь ширшої й вищої діяльности (Неч.-Лев.)]. -ный в войска, к отбыванию воинской повинности - призваний, покликаний до війська, до відбування військової служби. -ться - закликатися, прикликатися, бути закликаним, покликаним. Он -вается в суд, к суду - його тягнуть до суду, кличуть на суд.
