Присво[а]ивать и Присвоять, присвоить - 1) себе что - присвоювати и присвояти, своїти, присвоїти, привлащувати и привлашдти, привластати, собічити собі що. -воить чужое имущество, имение и т. п. - привластати, присвоїти чужЄ майно (добро), чужу маєтність і т. ин. [Завелись князі поміж собою битись, братні ділениці собі привлащувати (Куліш). Ви десятин двадцять моєї землі привластали (Кониськ.). Той ґрунт був на двох, а тепер він його своїть (Харк.). Не чуже бо добро він собі присвоїв, а своїм власним даром нас чарує (Куліш). Все собічить: і то моє, і це не ваше (Свидн.)]. -воить себе власть, право - присвоїти собі владу, узяти собі право; (захватить) загарбати собі владу, право. -воить титул, непринадлежащее имя - присвоїти титул, присвоїти (прибрати) неналежне ймЄння. -воить чужую мысль - присвоїти чужу думку; 2) кому, чему что -надавати, надати кому що и чого, визнавати, визнати за ким, за чим що, признавати, признати, приділяти, приділити кому, чому що; срв. Приписывать. Закон -воил большие преимущества этой должности - закон надав великі привилЄї цьому урядові; 3) (кого к чему) призвичаювати, призвичаїти, узвичаювати, узвичаїти, призвичувати, призвичити кого до чого; 4) (о животных), см. Приручать. Присвоенный - 1) присвоєний, привлащений 2) наданий кому, визнаний за ким, признаний кому. Привилегии -ные некоторым должностям - привилЄї надані дЄяким урядам; 3) при[у]звичаєний, призвичений до чого; 4) см. Приручённый.
