Пырять, пырнуть - 1) кого чем (напр. ножём) - штирхати, штирхнути, штиркати и штрикати, (у)штиркнути, (у)штрикнути, шпортати, шпортнути, (с силой) штирхонути, штирконути, штриконути, шпортонути, шпиряти, шпирнути и шпорнути, порнути, шебенути кого и кому чим в що (напр. ножЄм); (толкать тычком) штурхати, штурх(о)нути и шторхати, шторх(о)нути, ширяти, ширнути, шуркати, шурнути, тикати, ткнути, штирма вдарити кого в що, чим в що и (при глаголах несов. вида) по чому. [Як штирхонув кинджалом у живіт (Основа 1861). Раз дЄсять, може, я вже намірявся його штиркнути в бік, та ба! не можна (Куліш). Ото баба як штрикне його штилЄм, то так рана і є (Рудч.). Він і здригнЄ, неначе його шилом уштрикнули (Стор.). Аж застогнала, наче її хто ножем шпирнув у сЄрце (Куліш). Шпортнув ножЄм (Лохв.). Пріську наче хто ножЄм шпортонув при тому слові (Мирн.). Він його як порнЄ списом (ЗОЮР. I). Як шебенув його ножЄм (Золотон.). Вона од злости так штурхнула палицею в горщик, що він перекинувся (Неч.-Лев.). А він ширяє ціпком по двЄрях, - сліпий, бач, то й пробує поперед сЄбе (Новомоск.). Я ширнув у ту діжку палицею, - аж там полотно крадене (Новомоск.). Як шурнула хруща в писок, аж розкинув крила (Пісня). Він штирма вдарив мєнЄ під бороду палицею (Катерин.)]; 2) (бодать) бити, колоти, шпирнути, порнути, ударити кого. Корова -нула рогом, рогами - корова шпирнула (порнула, ударила) рогом, рогами кого. -ться (бодаться) - 1) возвр. битися, колотися; 2) взаим. битися, буцатися.
