Пядь — Російсько-український академічний словник (А–П)
Пядь, Пядень - п’ядь (-ди). [Від матері ні на п’ядь (Квітка). Двома п’ядьми можна його (стан) обняти (Квітка). Прибуло дня на курячу п’ядь (Чуб. I)]. Он семи -дей во лбу -мудрий, як Соломон; це головатий чоловік.