Зима - зіма, (этимол.) зима, ум. зімонька, (этимол.) зимонька. [Зімо, зімонько, зімо лютая, ой, прошу тебе, не морозь ти мєнЄ (Чуб. V). Зима люта; вітер свище, сніг по вікнах брязкотить (Руданськ.)]. Снежная (очень) -ма - завальна, завалиста зима. Суровая -ма -люта зима. Мягкая -ма - лагідна зима. Мокрая -ма (с оттепелями) - гнила зима. Начало -мы - зазимки, первозимки (-ків). Исход -мы - відзимки. -ма началась (наступила) - зима зайшла, зима впала. [Аж гульк - зіма впала (Шевч.)]. Проводить, провести -му -перебувати, перебути зиму, зимувати, перезимувати. Вынести -му - визимувати. Содержать, -ся -мой, продержать, -ся -му - зимувати кого, -ся, перезимувати кого, -ся, визимувати кого, -ся. [Ой, прийде зіма, лихая годинонька, нічим волів тобі зімувати буде (Грінч. III)]. -му зимовать - зиму зимувати. В течение -мы - через зиму. [Може-б ви продЄржали менЄ через зіму до весни (Кониськ.)]. В продолжение -мы - зиму, через зиму, протягом зими. Прошлой -мой - минулої зими, тої зими. Каждую -му - що-зиму, що-зими. [Інгул що-зиму замерзає (Шевч.)]. Зимой, нрч. - зимою, узимку, узимі, упозимку, зимової доби. [Хто вліті гайнує, той взімі голодує (Номис). Влітку він товар пасе, а взімку дітвору учить Кониськ.)].
