Злоба — Російсько-український академічний словник (А–П)
Злоба - злоба, злостивість (-вости), лють (-ти), лютість; (злость) злість, зазлість (-лости), (вульг.) («зуб») храп (-пу). [Одібрать її не зможе ніяка злоба несита (Самійл.). ЧернЄча злоба до гроба (Номис). Ридає в безсилій лютості (Л. Укр.). Знову піднялась у його на людЄй злість (Грінч.)]. Выместить свою -бу на ком - окошити свою) злобу (злість) на кому. Дышать -бой на кого - дихати пЄклом на кого. Иметь (питать) -бу против кого -мати злість, завзяття, сЄрце (лють, храп) на кого. Возыметь -бу на кого - завзяти злість на кого. Бессильная -ба - безсила лютість, лють. -ба дня - пекуче питання, нагальна справа, (церк.-слав.) злоба дня. Он это сделал по -бе на меня - він це вчинив, маючи злість на мене, із злости на мене. Довлеет дневи -ба его - доволі в кожного дня лиха свого (Єв.).