Манера - 1) манера. -ры - манЄри, поводження, (грубые) вихватки. [Панське виховання давали у тому пансіоні: пЄрша річ «манЄри» (поводження) (Кониськ.). Не люблЮ я паннів з паничівськими вихватками (Н.-Лев.)]. -ра держаться, вести себя - манЄра, спосіб поводитися, звичай, поведінка, поводження, (шутл.) поведЄнція. [Кожен край має свій звичай (Приказка). Було щось такЄ натуральне, хлопське в цілій його поведінці (Франко). Така їхня поведЄнція (Київ)]. Приобрести -ры - здобути собі манЄр, (ирон.) набратися манер. [Цих манер він набрався в салонах одеських купців (Н.-Лев.)]. Изящные манеры -елегантні манЄри, добірні манЄри. Непринуждённые -ры - вільні манЄри, вільне поводження. Скромные -ры - скромні манЄри, скромне поводження; 2) маніра и манЄра, спосіб, штиб, (вульг. диал.) манорія. [Особлива маніра стилістична (Грінч.). Засвоюють його літературну манЄру (Єфр.). То такий спосіб у Москві (Крим.). То він жартує. Це в його така вдача, така манорія (Н.-Лев.)]. -ра разговаривать - спосіб розмови (розмовляння). [Залишімо цей спосіб розмовляння (Крим.)]. -ра говорить - спосіб говорити, говірка говоріння. [З сЄбе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної (М. Вовч.)]. У всякого своя -ра - у всякого своя манЄра, свій штиб. Переменить -ру - відмінити штиб, перейти на инший штиб.
