Позволять, позволить - дозволяти, дозволити, позволяти, по(до)зволити, зволяти, зволити, призволяти, призволити (допускать) попускати, попустити кому що, и на що, (велеть) веліти кому що. [Пан не дозволяв і на годинку кидати ліса (М. Вовч.). Позволь мені усім це розказати (Л. Укр.). Хоч позволив хан на пісках новим кошЄм стати, та не зволив запорожцям цЄркву будувати (Шевч.). На це я собі не попустив (Єфр.). Та чи не призволите чайку? (Кониськ.). Подозвольте мені слово до вас сказати (Яворн.). Не велю) милому журитися (Метл.)]. -лять себе что - до[по]зволяти собі що и на що, допускатися (сов. допуститися) чого [Він допустився шахрайства]. -лит себе ошибку - дозволити собі помилку или допуститися помилки. -лить себе такую роскошь - дозволити собі таку розкіш и на таку розкіш (Єфр.). -лить себе смелость - дозволити собі сміливість. -лить кому делать, говорить что - до[по]звОлити кому робити, говорити що. Здоровье -ет кому - здорОв’я дозволяє (змагає) кому. [Як (если) здорОв’я змагає, то дОбре й робити (Н.-Вол. п.)]. Если -лит мне время - як дозволить мені час, якщо (коли) матиму час. -лить себя подговорись - до підмОви, на підмОву датися. -льте слово молвить - дозвольте слОво мОвити, дайте (дозвольте) до слОва прийти. -льте! - дозвольте, (по)чекайте, погуляйте! [Чекайте! Як, се Андрій Гавриленко? (Коцюб.)]. Не могу этого -лить - не мОжу цьОго (и на це) дозволити кому. Я не -лю ему никакой дерзости - я не дозвОлю йому жадного (ніякого) грубіянства. Не -лю вмешиваться в мои дела - не дозвОлю втручатися в мої справи, (иносказ.) не дам у кашу собі дмухати. Позволенный - до[по]звОлений.
